A Piece of the World by Christina Baker Kline/ «Краєчок світу» Крістіни Бейкер Клайн

Screenshot_3

Першого лютого вийшов друком новий роман авторки «Сирітського потяга» Крістіни Бейкер Клайн під назвою «Краєчок світу» — напіввигадка-напівбіографія Крістіни Олсен, яка зображена на картині знаменитого американського художника Ендрю Ваєта.

Ідея роману про картинного персонажа не нова — для прикладу можна згадати, скажімо, «Дівчину з перловою сережкою». Але на цьому подібність і закінчується. Вермеєр помер, залишивши після себе десятьох дітей і тридцять чотири картини, але ні документів, ні листів, ні щоденників, тому Ґріт — цілковито вигадана й ефемерна, а от Крістіна — справжня, й авторка для написання «Краєчку світу» спілкувалася з її родичами, вивчала сімейну історію та біографію художника, а також бувала на місці написання картини. Крім цього, стосунки Крістіни й Ендрю Ваєта були винятково дружні, і в центрі роману не вони, а сама Крістіна, її характер і її життя.

Continue reading

Ханья Янагіхара «Маленьке життя»: людина проти світу

screenshot_1tt

Будьмо чесними: нас непросто пройняти. Ми вже багато бачили й до всього звикли. Сучасна людина стає свідком страждань мало не щодня: зануривши голову в потік інформації, ми миттю дізнаємося про всі звірства й трагедії, які сталися від попереднього нашого занурення, з усіма подробицями й фотографіями. Певна річ, нам доводиться пристосовуватися, «нарощувати шкіру», інакше неможливо було б існувати з цим безперестанним бринінням розділеного болю, який вібрує всередині, ніби зачеплена струна. Можливо, саме через те Ханьї Янагіхарі доводиться «підвищувати градус» — зводити людську біду в такий ступінь, коли дивитися боляче, а відвести погляд нема на що. «Маленьке життя» не пропонує навіть йоти оптимізму, майже не дає передихнути — навіть там, де на позір щасливі часи, відчувається присмак прийдешньої катастрофи. А все ж покинути читати важко, чи через сподівання без надії, чи через магію письма.

Continue reading

Black Square by Sophie Pinkham

Я не помітила б цю книжку, якби не Родні, мій колега з книгарні. Він привів мене до цілої полиці, виділеної під літературу про Східну Європу, й гордо продемонстрував чотири примірники. «Отримали на тижні, — сказав він. — Я думав відкласти один для тебе, але про них ніхто навіть не питав». Щоб підвищити шанси книжки, сердечний Родні поставив половину примірників на полицю з книжками про подорожі, але, на жаль, ми продали тільки один. Мені.

Continue reading