Я й досі ношу білий парчевий каптан, якого подарувала мені Керолайн. У нього простий високий комір, знімні рукави й вигадливі ґудзики в обшитих шовковою ниткою близько розміщених петельках — щоб міцно облягав тіло. Цей каптан мені чимось схожий на покривало на широкому ліжку. Можливо, так і було задумано. Continue reading
Коли я кажу, що працюю в книгарні, люди зазвичай уявляють собі це так: цілісінький день я сиджу в маленькій кімнатці з книжками й читаю, неохоче відволікаючись від сторінки, якщо якийсь недолугий покупець вирішує на свою голову щось спитати.
Певна річ, реальність кардинально відрізняється.
Вітрé – середньовічне маленьке містечко з будинками з XV-XVI століть і найзнаменитішою перлиною – мало не тисячолітнім замком.
Чесно кажучи, я з деякою обережністю поставилася до ідеї відвідати Сен-Мало, в якому з півроку «жила», перекладаючи «Все те незриме світло». А раптом там не так, як я собі уявляла? Раптом я розчаруюся й зруйную чарівний образ обнесеного мурами міста, яке так багато бачило і в якому так багато сталося?
І дарма.
Бо воно виявилося саме таким, як треба, ба навіть кращим.
Олександра Гординчук 