Коли я кажу, що працюю в книгарні, люди зазвичай уявляють собі це так: цілісінький день я сиджу в маленькій кімнатці з книжками й читаю, неохоче відволікаючись від сторінки, якщо якийсь недолугий покупець вирішує на свою голову щось спитати.

Певна річ, реальність кардинально відрізняється.

Книгарні в Америці бувають мережеві й незалежні. Можливо, в незалежних все десь так і влаштовано, але щодо цього я маю сумнів – книгарні вже давно борються за життя з он-лайн продажами, тому сидіти й читати ніхто собі дозволити не може. Свою роботу я розпочала з волонтерства в книжковій крамниці Housing Works Bookstore Café. Ця крамниця благодійна, прибутки з продажів перераховуються на допомогу людям з ВІЛ/СНІДом. HWBC – це досить старе й іконічне місце, в якому я раджу побувати всім, хто приїздить у Нью-Йорк. Там можна придбати книжки з великою знижкою (за півціни або менше), випити чаю або відвідати якийсь захід. Щоб якомога більше грошей пішло на благодійність, переважну частину роботи виконують волонтери, серед яких була і я. Зазвичай від добровільних працівників очікують щонайменше одну чотиригодинну зміну на тиждень. Волонтери стоять за касою, визначають ціну попередньо відібраних книжок, упорядковують полиці, допомагають клієнтам – словом, роблять усе, що треба для функціонування магазину.

В HWBC я пропрацювала десь із рік, і дуже рекомендую досвід волонтерства усім, хто переїхав в іншу країну. Мені це дало змогу спілкуватися з людьми, купувати книжки з великою знижкою (що для мене дуже цінно, інакше я просто розорилася б)  і корисно для суспільства проводити час. А також, я певна, стало дуже помічним, коли я почала шукати роботу за гроші. Після не менше п’ятдесятьох надісланих через сайт заявок мене взяли у Barnes & Noble в Апер-Іст-Сайді. Робота в роздрібній торгівлі низькокваліфікована й малооплачувана, проте й там у мегаполісах є конкуренція. Я не знаю, яким чудом взяли мене, бо на першу співбесіду я приїхала не туди (довга історія), а коли її перенесли, мало не запізнилася й була знервована. Здається самозрозумілим, що продавці в книгарні мають любити читати, але саме в B&N такої вимоги, як це не парадоксально, немає. Це бажано, але не обов’язково. Особливо під час сезонних наймань додаткових працівників перед святами. Тим не менш, я провела на співбесіді години півтори, й наступного дня дізналася, що в них є для мене місце.

Напевно, робота в книгарні мало чим відрізняється від будь-якої іншої роботи в роздрібній торгівлі. Наймають переважно на півставки – два-три дні на тиждень. Можна висловити побажання щодо розкладу, але керівництво не зобов’язане дослухатися. Зміни можуть бути як із 7 ранку до 2 дня, так і з 3 дня до 12 вечора. Початок і кінець робочого дня фіксуються реєстрацією в системі – в кожного є свій номер. На восьмигодинну зміну виділяється дві перерви: 15 хв і 30 хв. Та, що 30, не оплачується. Працівники мають 30% знижку на товари магазину (за деякими винятками), але, якщо ставка неповна, то ні медичного страхування, ні нормальних пенсійних відрахувань.

Якщо говорити про те, в чому полягає сама робота, то в своєму першому B&N, як і всі новачки, я місяць пробула на касі, потім стала потроху отримувати зміни в різних відділеннях або довідковому відділі (допомога клієнтам, які не знають, чого хочуть, чи хочуть чогось взагалі, що б таке почитати і т.д). Загалом ця роботи фізично досить важка – сидіти не можна, та й нема як, увесь час на ногах, весь час маєш бігати, як поранений бегемот. Ця книгарня дуже велика, на око десь 600 м2 х 2 поверхи (в ній і книжки, й іграшки, й подарунки, і великий дитячий відділ, і кафе), тож доводилося добре побігати, іноді носячи кошики з книжками. Для роботи продавці користуються спеціальними машинками, чимось схожими на тетріс, які називаються PDT (мені ніхто не зміг пояснити, як це розшифровується). Така машинка сканує книжку й може надати будь-яку інформацію про неї: секцію/підсекцію, автора, кількість, вартість, дату отримання й т.д. Робота в секціях – це зазвичай розставляння по полицях новоотриманих книжок, допомога покупцям, наведення ладу й таке інше. В тихі періоди може пощастити з shelf maintenance – задача, яка полягає в тому, щоб відсканувати кожнісіньку книжку в секції й повернути ті, які стоять там уже занадто довго й погано продаються, а також знайти книжки з інших секцій, які дбайливі клієнти поставили абикуди. До речі, про клієнтів. Коли читаю, які продавці в магазинах привітні і взагалі зайчики, то в душі всміхаюся – так, це їхня робота – бути зайчиками й допомогти в разі чого, та і взагалі, клієнти – це найкрутіший аспект такої роботи, проте ніде я не чула «Ненавиджу людей», «Що за свині», «Так, відійдіть від цього столу, я щойно там усе впорядкувала», «Що вони тут тиняються, йшли б додому» частіше, ніж у книгарні. Люди часто не дуже добре поводяться, залишають недопиті напої й недоїдені бутерброди, накривають кавові калюжі книжками, кидають використані серветки й огризки яблук, ставлять книжки не туди при тому, що чітко видно, звідки вони їх узяли, й так далі. Тому клієнти, покупці – це й благо, й лихо в якомусь сенсі. Я вже не кажу про випадки, коли вони навмисне грублять, щоб викликати менеджера й отримати знижку, або діляться своїми бідами, після яких стоїш і відходиш, а вже прийшов наступний покупець і треба всміхатися. Тому якщо ви в книгарні попросили знайти вам книжку, погортали її й не надумали купувати, будь ласка, не ховайте її абиде. Не купити не соромно, ніхто не очікує 100% купівлі, просто віднесіть непотрібну книжку працівникові. Немає гіршого, як півгодини спілкуватися з людиною, прошерстити магазин, знайти їй п’ять книжок за списком, а потім виявити їх на підлозі в далекому кутку.

З цієї книгарні мені довелося піти, бо я хотіла з’їздити в Україну на три тижні («Нащо?» – спитала мене колега), а такої довгої відпустки мені дати не могли. Коли повернулася, я знайшла роботу в іншому магазині, теж B&N, але при університеті. Ця книгарня менша, графік кращий, все не так інтенсивно, але чомусь дуже хаотично. Відділ у нас маленький, але роботи вистачає. Зазвичай це нескінченний shelving, але й клієнти іноді трапляються. Одного разу навіть зайшла акторка, яка грає Ред у «Оранжевий – хіт сезону». Загалом, робота в роздрібній торгівлі багато чого мене навчила. Загортати подарунки (перший B&N пропонував це покупцям безплатно) будь-якого розміру й форми, краще тримати poker face (зокрема, коли мене, у фірмовій футболці, з бейджем на шиї, з машинкою й стосиком книжок у руках, питають, чи я тут працюю. Я спочатку відповідала різними жартами, а тоді плюнула), викорінювати українську звичку коментувати й давати непрохані поради, знаходити книжки з мінімумом вхідної інформації й перепрошувати з жалем у голосі. Хоча, часто я перепрошую дійсно щиро, бо дуже шкода відмовляти – місця у нас мало, часто чогось та немає. Звісно, найцікавіше працювати серед книжок, коли їх любиш. На щастя, я, на відміну від Орвела, до них не охолола поки що. Дещо розчарувалася в людях, так, але пристрасть до книжок залишається незмінною.