…
Елвуду було дванадцять, коли з’явилися енциклопедії. Один із прибиральників посуду притягнув стосик коробок на кухню і скликав загальні збори. Елвуд протиснувся крізь натовп — це був комплект енциклопедій, що їх якийсь комівояжер залишив в одному з номерів нагорі. Про цінні речі, залишені в номерах заможними світлошкірими людьми, ходили легенди, але рідко коли такі трофеї потрапляли до їхнього царства. Кухар Барні відкрив горішню коробку і витягнув том «Універсальної енциклопедії Фішера, Аа-Бб» в шкіряній оправі. Він вручив книжку Елвуду, якого здивувала її вага — цеглина зі сторінками, на краях помальованими червоним. Хлопець погортав її, примружено вдивляючись у крихітні слова — аргонавт, Аріадна, Архімед — і уявив, як сидить у вітальні на канапі, переписуючи слова, які йому сподобалися. Слова, що виглядали цікавими на сторінці або цікаво звучали з його уявлюваній вимові.
Прибиральник Корі відмовився від своєї знахідки — він не вмів читати і не збирався навчитися в найближчому майбутньому. Елвуд висловив зацікавленість. Враховуючи, які люди працювали на цій кухні, більше нікого, хто хотів би забрати енциклопедії собі, виявитися не мало б. Аж тут Піт, один із нових посудомийників, сказав, що готовий влаштувати за них змагання.
Піт був незграбний техасець, що став до роботи за два місяці до цього. Його найняли прибирати зі столів брудний посуд, але після кількох інцидентів перевели на кухню. Працюючи, він озирався, наче боячись, що за ним стежать, і був мовчазний, однак через його різкий сміх інші чоловіки на кухні з часом почали над ним жартувати. Піт обтер долоні об штани і сказав: «До обіду ще маємо час, якщо не боїшся».
На кухні влаштували справжнє змагання. Такого там ще не бувало. Знайшли секундомір і вручили його Лену, сивому офіціанту, який пропрацював у цьому готелі більше двадцяти років. Він ретельно слідкував за своєю чорною робочою уніформою і незмінно залишався найкраще вбраним чоловіком в ресторані, примушуючи світлошкірих відвідувачів червоніти. Маючи таку уважність до деталей, він мав би стати відданим справі суддею. Поставили два стоси по п’ятдесят тарілок, перед тим як слід вимочивши їх під наглядом Елвуда і Піта. Двоє прибиральників посуду виступали секундантами на цій дуелі, готові на вимогу надати сухі рушники. В дверях поставили дозор на випадок, якщо повз кухню проходитиме менеджер.
Хоч і не схильний хизуватися, Елвуд за чотири роки не програв жодного змагання із витирання тарілок, і не приховував своєї впевненості. Піт виглядав зосередженим. Елвуд не вбачав у техасцеві загрози, бо вже не раз випереджав його раніше. Піт загалом програвав легко.
Лен відрахував від десяти, і вони приступили. Елвуд притримувався методу, який за всі ці роки довів до бездоганності, обачного й механічного. Він ніколи не давав мокрій тарілці вислизнути з рук чи надколотися, надто швидко поставивши її на стіл. Доки кухонні працівники вболівали за них, Пітів дедалі більший стос витертих тарілок нервував Елвуда. Техасець його перемагав, демонструючи приховану силу. Глядачі висловлювали свій подив вигуками й свистом. Елвуд прискорився, уявивши енциклопедії у своїй вітальні.
— Стоп! — вигукнув Лен.
Елвуд перевершив суперника на одну тарілку. Чоловіки реготали, сміялися й обмінювалися поглядами, значення яких Елвуд збагне пізніше.
Гарольд, один із прибиральників посуду, ляснув Елвуда по спині.
— Ти просто народжений мити посуд, молоток.
Кухнею прокотився сміх.
Елвуд поклав том Аа-Бб назад у коробку. Нагорода була розкішна.
— Ти їх заробив, — сказав Піт. — Сподіваюся, вони тобі добре послужать.
Елвуд попросив головного над прибиральницями сказати його бабусі, що він поїхав додому. Він не міг дочекатися побачити її обличчя, коли вона гляне на енциклопедії на їхніх полицях, такі елегантні й вишукані. Згорбившись, він тягнув коробки до автобусної зупинки на Теннессі. Побачити його з протилежного боку вулиці — серйозного юнака, що тягне на спині свою порцію світової мудрості — було стати свідком сцени, яку, можливо, описав би Норман Роквелл, якби Елвуд мав світлу шкіру.
Вдома він забрав із полиць зеленої книжкової шафи у вітальні «Братів Гарді» і «Томів Свіфтів» і розпакував коробки. Він зупинився на томові з Гг, бо хотів подивитися, як розумні чоловіки з компанії Фішера визначили галактику. Сторінки були білі, всі до одної. Кожен том у першій коробці був порожній, окрім того, який він бачив на кухні. Елвуд розкрив дві коробки, що лишилися, відчуваючи, як паленіє лице. Всі книжки були порожні.
Повернувшись додому, його бабуся похитала головою і сказала, що, можливо, вони зіпсуті, або ж це макети, які той комівояжер показував потенційним покупцям як зразок, щоб вони побачили, який вигляд енциклопедії матимуть у них вдома. Доки Елвуд тієї ночі лежав у ліжку, думки цокали й стукотіли в його голові, наче молоточки. Йому прийшло на ум, що прибиральник посуду, що всі працівники кухні знали про порожність книжок. Що вони влаштували для нього виставу.
Він все одно залишив енциклопедії на полицях. Вони мали солідний вигляд, навіть коли від вологості їхні оправи облізли. Шкіра на них теж була несправжня.
Наступний день на кухні був його останній. Всі звертали занадто багато уваги на його лице. Корі підштрикнув його питанням «І як тобі ті книжки?» і почекав на реакцію. Схилений над раковиною Піт мав на лиці таку усмішку, наче її вирізали йому на підборідді ножем. Вони знали. Бабуся погодилася, що він був уже достатньо дорослий, щоб залишатися вдома сам. Навчаючись у старшій школі, він все обдумував, чи посудомийники домовилися про його перемогу з самого початку. Він так пишався своєю майстерністю, хай якою дурною і простою вона була. Він так і не дійшов якогось одного висновку, доки не потрапив до «Нікеля», де існування змагань було не уникнути.
*
Олександра Гординчук 