В серпні для мене склалися читацькі зорі, лягли читацькі карти, розстелилися переді мною книжкові дороги: я заборонила собі працювати, бо робота й догляд за активною дитиною для мене несумісні, ще й улов, привезений з України, виявився напрочуд вдалим.

Ми з Рутою провели серпень вдома. У вересні вона знову почала ходити в садок, але останні тижні літа ми добували разом. І працювати в такому режимі у мене ніяк не виходить, а от читати — цілком.

Між візитами в Україну, тепер переважно літніми, я купую книжки з доставкою мамі додому, вона ставить їх акуратними стосиками там, де ще є місце :), читає і рекомендує мені, що взяти з собою. Коли приїжджаю, я переглядаю куплене за рік, щось забираю, щось продаю, щось віддаю в бібліотеку. Останнім часом у мене траплялося багато “промахів” — шайтани навчилися нарешті писати про книжки так, що я не можу встояти, купую, але потім розчаровуюсь.

Цього ж разу мені пощастило — все, що я відібрала і забрала з собою (а це мають бути по-справжньому вартісні книжки, бо валізи наповнюються швидко, а дитячі книжкові потреби для мене переважають мої власні), виявилося класним. Ні про що не шкодую.

Подаровану перекладачкою Оленою Любенко “Пульсацію” Бена Елтона я дочитала ще в літаку. Прекрасний, чудесний, майстерний переклад, особливо коли йдеться про нецензурщину, якою книжка, можна сказати, просочена. Цей роман — така собі сатира на телевізійні шоу. Багато смішного, динамічний сюжет. Головне — не сприймати цю книжку серйозно, тоді вона стане чудовою розвагою.

Далі був “Дикий” у перекладі з іспанської пана Ігоря Оржицького. Непростий роман про юнака, який втратив спочатку брата, а тоді батьків, але брат загинув насильницькою смертю і через це головний герой вперто прагне за нього помститися. Як це часто буває, все ускладнює жінка, а ще вовк, якого хлопець вирішує врятувати… Крутий переклад, захопливий сюжет, в якому перетинаються дві лінії, але багато сцен насилля. Атмосферна книжка.

“Зорю морів” я прочитала за кілька днів. Майстерний переклад Ярослави Стріхи, дуже крутий. Як гарно перекладені балади! Як чудесно передані відмінності в мові між різними персонажами! Захопливий роман про вбивство на борту корабля, який пливе з Ірландії в Америку, напхом напханий біднотою на третій палубі й грошовитими пасажирами на першій. Цю книжку я купила вже перед від’їздом і перейнялася щодо неї таким ентузіазмом, що відразу ж, як дочитала, замовила ще один примірник мамі. Дуже рекомендую!

Й останній серед прочитаних у серпні романів — “Собачий майданчик” Софі Оксанен. Пощастило мені на переклади — цей теж дуже вдалий, органічний. Про українські реалії написано так, що часами важко повірити, що авторка — не українка. І сама вона — дуже цікава особистість. “Собачий майданчик” — про жінку, яка, проваливши у Парижі кар’єру моделі й повернувшись на рідний Схід, починає працювати в бізнесі комерційного донорства яйцеклітин і ламає багато дров. Роман дуже добре структурований і повний дрібних деталей, властивих нашим краям і часам двотисячних — іноді аж мороз поза шкірою. Захопливе читво.

Серед читальних планів на вересень — нова книжка пані Забужко, “Смерть бере відпустку” Сарамагу, “Тест на каяття” Халіля Свейлеха, “Метро 2033” (напевно, його вже читали ВСІ) і “За стіною” Марлен Гаусгофер.