У Мон-Сен-Мішель ми вирушили з Сен-Мало, рано-вранці:

Дістатися туди ми спланували з пересадкою у Доль-де-Бретань (або ж просто Доль), містечку, яке стало для нас базою для подорожей на подальші кілька днів. Ми мали сорок хвилин між потягами, тож закинули речі в готель просто біля вокзалу, й поїхали далі.

Доїхати до Мон-Сен-Мішеля можна кількома способами, наприклад, прямим автобусом із Сен-Мало або Доля, але ми вибрали інакший шлях: потягом дісталися до Понторсона, а вже там сіли на рейсовий автобус.

Мон-Сен-Мішель – це знаменита древній острів-скеля з монастирем, будівництво якого почалося 708 року, після того, як єпископу Аваранша, святому Оберу, тричі являвся у сні Архангел Михаїл і наказав побудувати церкву. Відтоді туди почали здійснювати походи паломники, але доходили не всі –  гинули в підступних пісках і водах неочікувано глибоких припливів.

Історія монастиря неймовірно насичена подіями, він пережив не одну пожежу, руйнацію й лихоліття. 1472 року Людовик ХІ влаштував тут в’язницю з кліткою, в якій тримали особливо небезпечних політичних в’язнів. Ця клітка висіла під стелею, була металева й розкачувалася, коли в’язень рухався. Попри старання монахів ті, хто туди потрапляли, витримували недовго. Користувалися нею понад 300 років.

В епоху Французької революції монахів звідси вигнали й стали використовувати монастир просто як в’язницю.  В 1874 році він став історичним пам’ятником, бенедиктинці повернулися й заснували там нове абатство. Нині в монастирі живуть монахи й щоденно о 12.15 правлять службу, на якій можна побувати й туристам.

Споруда самого монастиря має три рівні. Можна сказати, що він вбудований у скелю. Просторі кам’яниці, арки, колони, вітражні вікна, прохолода й спокій. Колись у ньому приймали паломників, благодійників і знать, їли під звуки читання Святого Письма й переписували манускрипти.

Під вечір ми повернулися в Доль, який, попри свій невеличкий розмір (населення близько 5 тисяч, одна основна вулиця), теж має багату і древню історію – перші згадки про нього відносять до 6 століття – це одне з найстаріших містечок у Бретані. Основною його перлиною є готичний собор святого Самсона, збудований у 12 столітті. Але для нас на той час найголовнішим були особливості кулінарні, а саме гігантські млинці з яблуком і солоною карамеллю, що ними славиться Бретань і які там просто чудові.

Такий тип будівництва називається “фахверк” (half-timbering) – каркас із горизонтальних та вертикальних балок. Дерево та простір між балками традиційно фарбують у яскраві, контрастні кольори.